Тигр

Підвиди
Бенгальський тигр (Panthera tigris tigris)
Індокитайський тигр (Panthera tigris corbetti)
Малайський тигр (Panthera tigris jacksoni)
Суматранський тигр (Panthera tigris sumatrae)

Амурський тигр (Panthera tigris altaica)
Південно-китайський тигр (Panthera tigris amoyensis)
Балійський тигр (Panthera tigris balica)†
Яванський тигр (Panthera tigris sondaica)†
Каспійський тигр (Panthera tigris virgata)†



Тигр (Panthera tigris) — великий ссавець родини котових, один з чотирьох видів групи «великих кішок» роду пантер (Panthera). Слово «тигр» походить від грецького tigris, яке у свою чергу походить з Іранських мов, і означає ревіння чи зойк наприкінці радісного вітання. Еволюційним центром походження і сучасного ареалу є Східна та Південно-Східна Азія. Будучи найбільшим у світі представником родини котячих, тигр в усіх екосистемах є верхівкою харчової піраміди. Згідно з палеонтологічними даними, розмір сучасних тигрів приблизно дорівнює найбільшим з викопних представників родини.

Найчисельнішим з підвидів тигра є бенгальський тигр (номінативний підвид), чисельність якого становить близько 80 % загальної кількості виду. Він розповсюджений на території Індії, Бангладеш, М'янми, Бутану та Непалу.

Тигр — вид, що перебуває під загрозою вимирання. Нині кількість цих тварин в неволі більша, ніж у природі.

За способом життя тигр є одинаком. Він є видом виразно територіальним, що взагалі характерне для котячих. Звичним для тигра ландшафтом є середньо- та щільнозарослі лісові ділянки, хоча інколи його можна зустріти і на відкритій місцевості.

Як і у більшості інших котячих, основним прийомом полювання є підкрадання або вичікування в засідці із швидким, але коротким фінальним кидком. Більша частина здобичі представляє собою середніх та великих копитних, але тигр може полювати і на зовсім дрібних тварин, аж до щурів.

Самці помітно більші за самиць, і мають більшу територію. Також виразні розмірні розбіжності спостерігаються між дев'ятьма підвидами цього виду, що збереглися до історичних часів.Зміст 
Бенгальський тигр порівняно з людиною зростом 183 сантиметри

Амурський тигр порівняно з людиною зростом 183 сантиметри

Тигр — найважча з диких кішок, але різні його підвиди сильно різняться вагою. Великі самці амурського тигра можуть досягати 3.5 метрів в довжину без хвоста та важити більше ніж 300 кілограмів. Проте в середньому самці тигра амурського підвиду в довжину без хвоста досягають 190 — 220 сантиметрів при середній вазі 227 кілограмів (хвіст тигра звичайно має довжину 60-110 см). Найважчий бенгальський тигр, вага якого була достовірно науково встановлена, важив 389 кг. Самиці звичайно помітно менші за самців, у амурського та бенгальського підвидів вони важать 100 — 181 кілограмів. Острівні підвиди тигрів менші за материкові, наприклад, суматранський тигр в середньому значно менший за номінативний бенгальський підвид: середня його вага 100 — 140 кг у самців та 75-110 кг у самиць. Зниклий балійський тигр був ще меншим: вага самців 90-100 кг, самиць — 65-80 кг.

Основний тон забарвлення тигрів коливається від іржаво-червоного до іржаво-коричневого, черево, груди та внутрішня поверхня лап світлі. Також світлі відмітини є на тильній поверхні вух. Тіло вкрите смугами, колір яких варіює від коричневого до повністю чорного. Форма та щільність цих смуг різна у підвидів, але загалом більшість тигрів має більше ніж 100 смуг. Розташування смуг є унікальним у кожної окремої тварини, і, таким чином, може бути використаним для ідентифікації окремих особин, аналогічно відбиткам пальців у людей; але це не широко розповсюджений та усталений метод ідентифікації в природі, з огляду на важкість отримання більш-менш повного опису смуг на тілі дикого тигра. Основною функцією смуг є камуфляжна, тобто допомога маскуванню цього хижака від потенційних жертв. Смугастий малюнок хутра присутній також і на шкірі тигра, і, якщо його поголити, на темних смугах відростає темна шерсть, тож малюнок повністю відновлюється.

За деякими даними, тиграм частково притаманний кольоровий зір (вони здатні розрізняти деякі яскраві кольори).

У виду тигр існує відома мутація, що призводить до виявлення суцільно-білого забарвлення. Таке забарвлення дуже рідко зустрічається серед диких тварин, але є відносно розповсюдженим в популяції, що утримується в неволі, з огляду на її популярність серед публіки. Також існують підтверджені дані про існування мутацій, що надають тиграм димчастого або повністю чорного забарвлення (меланісти).